СУДИЛИЩЕ

СУДИ́ЛИЩЕ, а, сер., заст., ірон. Суд (у 1—4 знач.). Не вірилось, що в тій біленькій, чепурній, такій не схожій на судилище хаті, зараз засідає військовий суд (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 160); Шевченко з презирством описав ганебне судилище над Гусом, його нечестивих суддів (Юрій Мельничук, Папи.., 1960, 37);  * У порівняннях. Антоніо стояв осяяний гострими, тремтливими вогниками, немов на судилищі інквізиції (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 120).