СУ́ДОРОЖНИЙ, а, е.
1. Який викликається судомою (судомами), який є судомою (судомами). Мова його, що лилася звично і владно, підсилювалась всім його виглядом,.. землистим, кістлявим обличчям, що раз у раз жмакалося в судорожних, болісних гримасах (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 116); Нейрохірурги зараз активно лікують і деякі форми епілепсії, — коли вдається виявити осередок, що спричиняв судорожний напад (Наука і життя, 6, 1968, 35);
// Який супроводиться судомами; нестримний у своєму вияві. Судорожний кашель; Судорожний плач;
// Який займається лікуванням судом. Судорожна терапія.
2. перен. Напружений, поривчастий, різкий; конвульсійний. — Мовчати, — побагровів капітан і зробив шиєю судорожний рух (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 334).
3. перен. Неспокійний, гарячковий. І вертілася [калюжка небесної блакиті], і тікала, і ховалася, а її засмоктували в судорожній ненаситності хоботи [хмар] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 218).