СУДЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Який чинить суд. Почала [хазяйка] ївзі розказувати, як у судящих панів поводиться (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 282);
// у знач. ім. судящий, щого, чол. Суддя. Вийшов судящий, на всіх позирнув (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 477).
СУДЯЩИЙ
Тлумачення слова