СУДЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до судно 1. [Запорожці:] Ой, по морю, по морю, Та по тихому Дніпру, Там плавало суденце, Помальоване денце (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); Від причалу відокремилось невеличке суденце і легко, мов листочок, загойдалось на хвилях (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 116); * У порівняннях. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що заякорене суденце (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 200).
СУДЕНЦЕ
Тлумачення слова