СУЦІГА

СУЦІ́ГА, и, чол. і жін., лайл. Хитра, пронозлива, спритна в своїх вчинках людина; пройдисвіт. — Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський, I, 1952, 66);
//  Те саме, що сутяга. Сам сутяга, сам нелюдько [нелюд], а його Олена? Та ж суціга (Українські поети-романтики.., 1968, 564);  * У порівняннях. Тільки я.. Проживаю, мов суціга, В самотині тут одна, Поки прийде смерть страшна (Іван Манжура, Тв., 1955, 196).