СУ́ЧИЩЕ, і, жін. і а, сер.
1. Збільш. до сука 1.
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово щодо жінки. — За кого ти мене приймаєш? Хіба ж ти, сучище, не знаєш, Що Зевс мій чоловік і брат? (Іван Котляревський, I, 1952, 245); Орися плигнула, як дика кішка, і вчепилася Лукерці в коси. — Тимка тобі захотілося, сучище? Тимка? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 129).