СУЧКА, и, жін.
1. Те саме, що сука 1. Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (Іван Котляревський, I, 1952, 194); — Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 263); * У порівняннях. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 278).
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки. — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (Панас Мирний, IV, 1955, 27); Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників, і вона з ганьбою побігла від людей (Михайло Стельмах, II, 1962, 135).