СУЧ, і, жін., діал.
1. збірн. Сукані нитки. Та тут оно треба сучі, — тут виплетуть вам волочок за шість злотих добрий (Словник Грінченка).
2. Дратва. Понадрізував [Антосьо] халяви й попришивав шкурлати.. Та й пришив же! — циганською голкою і суччю (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 116).