СУБСТА́НЦІЯ, ї, жін.
1. У філософії — єдина основа всього існуючого, основа буття. Декарт у своїй фізиці оголошує матерію єдиною субстанцією (Ленін, 29, 1972, 27).
2. Основний складовий елемент. Субстанції, з яких складається ін’єкція [проти пухлин], схожі на протеїни (Знання та праця., 9, 1966, 16);
// перен. Суть чого-небудь. Саме через те, що субстанцію його істоти становить страх, він дбає лише про те, щоб навівати страх і на своїх підлеглих (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 272).