СУБЛІМУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., спец.
1. перех. Проводити сублімацію. Сублімувати йод. –
2. неперех. Зазнавати сублімації. * Образно. Було відчуття, що він [Микола] сублімує: з твердого стану відразу переходить у газоподібний, вибухає всім тілом від болю, розсіюється в просторі (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 166).