СУ́БЧИК, а, чол., розм., рідко. Темна, підозріла особа; неприємний суб’єкт. — Що, субчику, впіймався? (Павло Загребельний, Спека, 1961, 92); — Знаємо, видали таких субчиків… Подумаєш, яке цабе?! (Яків Качура, II, 1958, 31).
СУБЧИК
Тлумачення слова
СУ́БЧИК, а, чол., розм., рідко. Темна, підозріла особа; неприємний суб’єкт. — Що, субчику, впіймався? (Павло Загребельний, Спека, 1961, 92); — Знаємо, видали таких субчиків… Подумаєш, яке цабе?! (Яків Качура, II, 1958, 31).