СТИ́СЛИЙ, а, е.
1. Коротко викладений, висловлений; небагатослівний. Майор вишиковує взвод і робить стислий розгляд занять (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80); І знову надходять, і знов Заяви до партії. Стислі. Суворі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 258); Стислу і разом з тим цільну характеристику і виклад учення Маркса він [В. І. Ленін] дає в статті «Карл Маркс» (Ленін, Коротка біографія, 1955, 142);
// Невеликий обсягом, розміром. Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий..? (Максим Рильський, II, 1946, 164); Книга віршів В. Сосюри «Поезія не спить».. невелика, стисла (Радянське літературознавство, 1, 1963, 12).
▲ Стислі науки, заст. — те саме, що Точні науки (див. точний). Належить бажати появи дальших випусків географії, як і книжок із царини інших наук (бажало б ся, головно, зі стислих наук) (Михайло Драгоманов, I, 1970, 259).
2. Який триває недовго; короткочасний; протилежне тривалий. Борись за стислі строки сівби і не послаблюй боротьби! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 372); Житловий будинок, який складають з.. блоків-кімнат, може бути споруджений у гранично стислі строки (Наука і життя, 6, 1959, 18);
// розм. Уривчастий (про звуки); короткий. Тишина повисла сумом на землі, тільки чути стислі постріли в селі (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 28).