СТИСЛО

СТИ́СЛО. Присл. до стислий 1. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався, — факти все відомі, але зложені докупи зручно і стисло (Леся Українка, V, 1956, 149); Артем стисло розповів про напад гайдамаків у Славгороді на більшовицький партійний комітет (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 333); Не подаючи докладного опису людей і обставин їх життя, Стефаник змальовує своїх героїв окремими чіткими штрихами, дуже стисло, але глибоко і виразно (Укр., літ., 9, 1957, 293).