СТИ́ШЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням стишити. Перший рядок проголошується на поступовому наростанні звучності, другий — на стишенні і т. д. (Художнє читання.., 1955, 71).
2. Стан за значенням стишитися. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 324).