СТИЛІЗУВАТИ, ую, уєш, недок. і док.
1. перех. Надавати чому-небудь характерних рис певного стилю (див. стиль 1 1, 2). Як відомо, Панас Мирний систематично стилізував «Слово» під українську думу XVI—XVII ст. (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 118); Танцює [Саїд] «козачка», стилізуючи під лезгинку, з вигуками «Ас-са!» (Яків Баш, П’єси, 1958, 51);
// Зображувати, передавати що-небудь за допомогою умовно-декоративних прийомів. Він [художник] уявляє собі пальми й третичну рослинність, якої ніколи не бачив, і намагається створити її, стилізуючи будяка та другу подібну рослинність (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 433); Він стилізує лінії і форми, але весь час тримаючись еталона життя, природи (Вітчизна, 2, 1961, 175).
2. перех. Говорити або писати, дотримуючись певного стилю. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости і ще більшою слабістю їх стилізувати (Іван Франко, VI, 1951, 211);
// неперех. Говорити або писати стилістично вправно, вишукано. Стилізували Їюзділ у протоколі] найкращі промовці повітові (Гнат Хоткевич, овбуш, 1965, 332); — Ви інтелігентна молода людина і безумовно вмієте писати і стилізувати (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 462).