СТИЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до стилізувати. Шевченко критикував тих письменників, які погано знали народну мову, глибоко не відчували її, писали бідною, мертвою, стилізованою під той або інший діалект мовою (Історія української літератури, I, 1954, 272); Пропала його бронзова шевелюра, стилізована під шолом юного римського воїна (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 107);
// стилізовано, безос. присудк. сл. Історичні повісті [М. Вовчка] стилізовано на зразок дитячих казок (Українська література, 8 клас, 1957, 243).
2. у знач. прикм. Який є результатом стилізації (у 1 знач.). Підводиться [Орест] східцями до вітальні, вимальованої стилізованими статичними візерунками (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 376); У геометричному орнаменті килимів переважають такі елементи, як квадрат, ромб, прямокутник, розетка, а іноді і стилізовані квіти (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 62).