СТИЛЕ́Т, а, чол. Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає.. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Леся Українка, III, 1952, 367); Раптом висмикує [Славик], разом з держаком, стилет, що був заправлений у палицю (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 407); * У порівняннях. Останній промінь, як стилет, поранив клен на осінь (Павло Тичина, I, 1957, 134).
СТИЛЕТ
Тлумачення слова