СТВОР, у, чол.
1. Те саме, що звід 3. Чудовий настінний розпис оздоблював печерні створи, освітлюючись мерехтінням свічок (Знання та праця, 10, 1969, 11).
2. спец. Розташування двох орієнтирів на одній лінії з оком спостерігача, а також напрямок, лінія, вертикальна площина, визначувані сполученням таких орієнтирів. На зсувному схилі [Дніпра].. було закладено створ дослідних свердловин (Геологічний журнал, XX, 4, 1960, 48); Методами тригонометричного або геометричного нівелювання визначають перевищення між кілочками, забитими у створі заданого напряму (Інженерна геодезія, 1959, 141).
3. гідр., техн. Місце, напрям у річковому руслі, де провадиться спостереження над водним режимом ріки,
// Напрям перетину русла греблею. Гребля Горьковської гідроелектростанції створила справжнє море площею в 1500 км2. Рівень Волги у створі греблі піднявся на 18 м (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 216); Минуло понад два роки з того пам’ятного дня, як в степу піднялись перші вишки. Дослідники за цей час визначили створ майбутньої греблі, провели роботи по обґрунтуванню проекту [Канівської] ГЕС (Радянська Україна, 29.VII 1962, 1).
4. мор. Фарватер якогось місця, визначений поєднанням спеціально встановлених знаків;
// Навігаційний орієнтир (знак) для позначення фарватеру, напрямку руху.
▲ Фінішний створ — лінія фінішу. Човни просувались уперед і вперед майже поруч. Так вони минули і фінішний створ (В ім’я Вітчизни, 1954, 66).