СТВОЛОВИ́Й, а, е, гірн.
1. Прикм. до ствол 2. Ледве спустилася кліть.., як автоматично відчинилися стволові двері (Радянська Україна, 11.VIII 1961, 3).
2. у знач. ім. стволовий, вого, чол.; стволова, вої, жін. Робітник (робітниця), що керує спусковим механізмом у шахті. Слідом за Тучинським і Огеєм він кинув на добре здоров’я стволовому і почвалав осяяними електрикою підземними суточками (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 342); Всі [шахтарі] були в спецівках, з лампочками, стволова дала сигнал, кліть плавно пішла (Юрій Яновський, II, 1954, 146).