СТВЕРДНИ́Й, а, е.
1. Який виражає згоду з чим-небудь, який підтверджує що-небудь. Великий геній Леніна знав наперед про ці селянські думки, коли говорив про сто тисяч тракторів, про те, що селянин скаже своє ствердне слово: я за коминію (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 325).
2. спец. Який містить в собі підтвердження або певне твердження. Судження може бути ствердним або заперечним (Логіка, 1953, 49); Висновки експертів можна підрозділити на категоричні (ствердні чи негативні), в яких експерт стверджує наявність або відсутність тотожності, і вірогідні, або гадані (ствердні чи негативні) (Радянське право, 4, 1960, 106); Ствердна частка.