СТВЕРДІЛИЙ

СТВЕРДІ́ЛИЙ, СТВЕ́РДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ствердіти, стверднути. Стежка довела до горбика, де стирчала.. рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (Нечуй-Левицький, V, 1966, 241); Рипить під чобітьми стверділий, утоптаний саньми й ноеами сніг (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 98); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав’яз? — говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 191).