СТУЖИТИСЯ

СТУЖИТИСЯ, стужуся, стужишся, док., за ким — чим і без додатка. Стомитися, змучитися від туги за ким-небудь. — Ах, Аглая-Феліцітасі Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім’ям Феліцітас (Ольга Кобилянська, III, 1956, 355); Відчинила [Дзвінка] двері, дрижачими руками обняла хлопця, поцілувала, а він.. заплакав я радощів — так стужився за нею (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 168); А як же Василько стужився! Та ж він був у тюрмі, а там нічого нема: ні неба, ні сонця (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 300).