СТУСОНУТИ

СТУСОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стуснути. [Мотря:] Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (Карпенко-Карий, I, 1960, 396); Марина раптом підвелася, обернулася і так стусонула Воловика, що він тільки ногами майнув (Григорій Епік, Тв., 1958, 543); Макарій підняв другу ногу і стусонув каблуком просто Данилові в обличчя (Петро Панч, В дорозі, 1959, 12); Щоб упевнитися у відсутності господаря, Твердохліб стусонув ногою в двері (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 3);
//  безос. Човна стусонуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло, і холодна .. хвиля ринулась всією своєю важкою масою на людей (Олесь Гончар, Новели, 1954, 58);  * Образно. Жаль стусонув Оксена в душу, він похнюпився, але не поник головою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310).