СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до стурбований 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка, II, 1951, 505); Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, — така стурбованість написана була на їхніх обличчях (Павло Загребельний, Переходимо.., 1971, 113); В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Яків Баш, Вибр., 1948, 40).
СТУРБОВАНІСТЬ
Тлумачення слова