СТУПИ́Р, я, чол., діал. Товкач. Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 195); Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 91).
СТУПИР
Тлумачення слова