СТУПНУТИ

СТУПНУ́ТИ, ну, неш, док. Однокр. до ступати 1—3, 5. На поріг вийшов з халупи кіт і, ступнувши на сніг, гидливо потряс у повітрі лапкою (Олесь Донченко, III, 1956, 127); Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 46); Мстислав ступнув два кроки вперед, вихопив меч і підніс його високо над головою (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222); За двері хтось шарпнув. Ремо хутко відчинив їх… На порозі стояв Ахмет.. Він важко дихав, нервово ступнув до кімнати… (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 130);  * Образно. Проти минулого року ми набагато ступнули вперед (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 85).
♦ Ступнути ніде — дуже тісно, немає вільного місця. А квітник біля хати — це вже Гаїнчине діло. Стільки квіток, що й ступнути скоро ніде буде (Борис Грінченко, II, 1963, 372).