СТУПА́К, а, чол., рідко.
1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні.
2. Кінь, що йде доброю ступою. Чує Петро — тупотять коні… Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 100).
3. розм. Вид грубого взуття. Тамара ледве йде у дерев яних ступаках, не бачить перед собою нічого (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 192).