СТУМАНІТИ, ію, ієш, док.
1. Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним. Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний пломінь На тій касці не стуманів (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 201);
// перен. Стати похмурим, втратити блиск. Обвів очима ще раз порожні скрині, мішки посеред хати… Очі стуманіли Рудикові (Григорій Косинка, Новели, 1962, 153).
2. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє. Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (Іван Франко, VII, 1951, 194); Порожність в голові, і розум стуманів Од невтихаючого горя (Борис Грінченко, I, 1963, 53); — Сто рублів даси? — Що ти, стуманів! Дорого (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 82).