СТУ́МА, и, жін., заст., поет. Напівморок, напівтемрява. Болить моє серце… холоне в грудях, А ніч кругом чорна, понура… Крізь стуму на мене вдивляється жах Сліпими очима з-за муру (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 69); Вже з давніх-давен у дідовій хаті запали клятий морок і стума (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 247); У негритянських барах — п’яний чад. Осіннє місто завмирає в стумі (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 53).
СТУМА
Тлумачення слова