СТУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і СТУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СТУЛИТИСЯ, стулюся, стулишся, док.
1. Наближаючись впритул одне до одного, щільно з’єднуватися (про предмети або краї предметів). Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга блакитна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Пальці [матері] .. стулялися в мозолисту пучку перед образами, щоб повернувся її син із війни (Михайло Стельмах, II, 1962, 8);
// Сідати, ставати щільно, близько один до одного. Усі три [Круки] стулилися головами докупи (Іван Франко, IV, 1950, 106); Зіперлися вони на стінку, докупи стулились, затихли, прислухаються (Степан Васильченко, I, 1959, 225); Сидимо було стулившись, як горішки-двійнята, а Івась пошепки плете тії казки, де вони в нього і брались? (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 444);
// Зібгавшись, ніби зменшуватися в об’ємі (про людей, тварин); зіщулюватися. Знітився, стулився [Лис Микита] та ровом як не чкурне просто на торговицю (Іван Франко, IV, 1950, 92); Сіла [Маруся], стулившися в грудочку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 275);
// Закриватися, згортатися (про що-небудь розкрите, розгорнуте). Келишки гарбузових квітів розкривались у ясну годину і щільно , стулялися в негоду (Олесь Донченко, V, 1957, 129).
2. Закриватися, змикатися (про губи, повіки і т. ін.), заплющуватися (про очі). Вони [уста] стулялись хіба тільки тоді, як в сонного о. Хведора злипались очі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116); Уже перехотілось спати — так здавалось Федорові Прохоровичу, — а за кілька секунд він позіхав, вії стулялись міцніше, і здавалось йому, що він ось-ось задрімає (Микола Трублаїні, I, 1955, 83); Тут всіх до сну стулились очі, І всяк уклався горлоріз (Іван Котляревський, I, 1952, 280).