СТУЛЕНИЙ

СТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стулити. Вона держала в одній стуленій жмень насіння, поклавши руку на коліно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 378); Він.. заблимав своїми стуленими від світла віями, на момент широко розплющив очі і пильно вдивлявся в мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 17); Жайсак мовчав, але міцно стулені губи його без слів казали, скільки гіркоти і безсилої ненависті вирувало в його серці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 14); За всю свою довголітню працю якщо він і спланував щось путнє і реальне, то це хіба що моторного човна «Світлану», стуленого в позаурочний час (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 41).