СТУ́ЛЕНЬ, льня, чол., кул., рідко. Те саме, що стуленик. — Ой ти, раче-небораче, Який же ти дурень! Чом ти баби не питаєш, Чи є в баби стулень? (Павло Чубинський, V, 1874, 1129); Настигли сестри, куми та зовиці; Залюбки книші побгали, стульні й паляниці (Українські поети-романтики.., 1968, 556).
СТУЛЕНЬ
Тлумачення слова