СТУКОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стукнути. Потоцький стуконув об стіл келихом (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 27); — Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 12).
СТУКОНУТИ
Тлумачення слова