СТУХЛИЙ 1, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до стухнути
2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Панас Мирний, III, 1954, 189).
СТУХЛИЙ 2, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стухнути2. — Вода.. стухла, стара і мутна (Іван Франко, XIII, 1954, 422); * Образно. А чи ж бачив хто на світі краще повітря, як ось тут [у саду]? А ще до того в порівнянні із стухлою, гнилою атмосферою канцелярії (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 103).