СТУКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити. Мені снилося.. Богданка стукається в двері, щоб її пустити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 174); — За кілька хвилин я вже стукався у двері мало знайомої мені панни (Любов Яновська, I, 1959, 328); — Галинко, Галинко… — стукається Перепел у сонне віконце (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 14).
2. Ударятися об що-небудь. Ділиться на шматки товста крига над водою,.. а дійшовши до лісу — стукається об кожну деревину (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Руді, вусаті дрібні рачки стрибали у воді, стукаючись об дно цеберки (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 8); Данило, заточуючись, стукаючись головою об стіни вузького коридора, біг до своєї камери (Михайло Стельмах, II, 1962, 231);
// Ударятися один об одного при зустрічному русі. Поперечні хвилі захиталися, подалися назад і, стукаючись одна об одну, пішли собі вистрибом (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Колись ми з ним у «сома» грали Й головами стукались в воді (Володимир Сосюра, I, 1957, 340).
3. перен., розм. Вступати в боротьбу з ким-небудь.