СТУ́КАЛКА, и, жін.
1. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий. Ходить поміж рядами крамничок та рундуків дід-сторож, стукалкою порушує тишу, доки втомиться (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 82).
2. карт. Вид азартної картярської гри. Вечорами в учительській, де я мусив жити, не маючи квартири,.. ріжуться в стукалку вибрані драбівські типи (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 188).
3. Вид дитячої гри. В чого тільки за день не нагуляються вони: .. і в квача, .. і в пекаря, і в стукалки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 9).