СТУКА́ЧКА, и, жін. Те саме, що стукалка 1. Спинився біля якоїсь крамниці дід-сторож з дерев’яною стукачкою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 102); [Дід Касян:] Тепер літо, все стоїть сухе, як порох, ще й до того ніч (Ударив у стукачку) (Микола Куліш, П’єси, 1960, 66).
СТУКАЧКА
Тлумачення слова