СТУГОНЛИ́ВИЙ, а, е. Який утворює або здатний утворювати сильний стугін. Данько молотить на точку жито, привезене вночі з-під Чупринок. Його ціп стугонливий на світанку всіх будить (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 32); Щось дуже тьохнуло в серці, швиденько зняв [государ] з аналоя срібний набат, затряс ним, важким і стугонливим (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 562);
// З стугоном. Вік тачанок минув танковий вік над степом гуркоче. Чуємо віддалений стугонливий гуркіт (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 290).
СТУГОНЛИВИЙ
Тлумачення слова