СТУ́ГІН, гону, чол. Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Дивно було чути її голос серед безупинного стугону печей (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 4); З гілки зірвалося червонобоке яблуко, впало на землю з тугим стугоном (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 80).
СТУГІН
Тлумачення слова