СТУДИ́ТИ, студжу, студиш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Робити що-небудь холодним або холоднішим; охолоджувати, остуджувати. Вогонь палить, вода студить (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 245); Мела хуртовина, сніг падав за комір, холодними струмками студив обличчя, але Сергій цього не помічав (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 175); Ми роззулись і пішли берегом босі, хоча ночі стояли холодні і ноги студила колюча світанкова роса (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 25); В квітні ще не раз північні вітри з морозами студили землю (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 19);
// перех. Дмухаючи на гарячу страву, робити її холоднішою. Отець Артемій.. налив з стакана в мисочку чаю і почав похапцем студити (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 46); Студить юшку в ложці Іван, і витягнуті трубкою губи ворушать цурпалками коротких вусів (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 148);
// неперех. Дути на руки для їх зігрівання. Кожне у руки студе, бо хоче їх нагріти (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 138);
// неперех. Дути, віяти (про вітер). Із степу не переставав студити холодний вітер (Григорій Епік, Тв., 1958, 113); Починав падати різкий дощ, студив .. морський вітер (Іван Микитенко, II, 1957, 217).
2. перех. Сильно морозити, трусити. Вдень було нудно. Студила пропасниця (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 319).