СТУДЕНЕ́ЦЬ, нцю, чол., заст.
1. кул. Холодець. Я тобі на вечерю горобчика уб’ю. А з крилець — студенець, з головки — печеня, Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря (Україна сміється, I, 1960, 349).
2. Мороз, холод. Ось ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив вкінець (Павло Грабовський, I, 1959, 162).