СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стриножити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Данило Мордовець, I, 1958, 98); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 57);
// стриножено, безос. присудк. сл. Стриножено коні. Померзлі хлоп’ята Під попелом теплим картоплю печуть (Леонід Первомайський, II, 1958, 349).
СТРИНОЖЕНИЙ
Тлумачення слова