СТРИМУВАНИЙ

СТРИ́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до стримувати. Під час зупинки на одній із станцій увагу його привернув гомін на пероні. «Я той, кого ждав світ! Я — месія!» чув вигуки якогось невідомого, що, стримуваний ад’ютантами, намагався прорватись до штабного вагона (Олесь Гончар, II, 1959, 380); Кімнату вщерть, здавалося, заповнив запах полиню і рівний, ледве стримуваний, козачий голос (Іван Ле, Наливайко, 1957, 21); Хазяїна.. Олексій перестрів серед двору похмуро, з ледь стримуваним роздратуванням (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 81);
//  у знач. прикм. Вона вся тремтіла — ложе, з холоду, а може, від стримуваного плачу (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 22); Докії Григор ієні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Олесь Донченко, IV, 1957, 182).