СТРИ́МАНО. Присл. до стриманий 2—5. З горба спускалися кілька бійців, розмовляючи поміж собою. Один з них стримано стогнав (Олесь Гончар, III, 1959, 411); Трохи ніяковіючи перед присутніми за своє хвилювання, привітався Артем, як тільки міг стримано (Андрій Головко, II, 1957, 446); Чумак стримано розпрощався з Гайченком, пішов за трактористом (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 20); Скупо, стримано писала Клава про себе (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 65).
СТРИМАНО
Тлумачення слова