СТРИ́ГТИСЯ, стрижуся, стрижешся, недок.
1. Стригти собі волосся. Бійці милися на сонці, стриглися, писали листи, читали газети (Олесь Гончар, III, 1959, 127).
2. Не носити довгого волосся, регулярно підстригати його. Староруський народ любив стригтися і голитися. Це засвідчує візантійський історик Лев Діакон (Літературна Україна, 17.IX 1968, 4);
// Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін. Стригтися під бокс.
3. перев. у сполуч. із сл. у попи, у черниці і т. ін., церк. Приймаючи постриг, ставати попом, черницею і т. ін. — Я бажаю не вам, а собі гніздо звести, щоб було де голову приткнути під час лихої години… Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи (Панас Мирний, III, 1954, 248); — Це ви, мамо, певно, жартуєте? — спитала Маруся. — Авжеж жартую, бо стрижуться в черниці тільки дурепи (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 56).
4. Пас. до стригти 1.