СТРИБУЧИЙ

СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст;
//  рідко. Дуже жвавий. — Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, — жартував Денис (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 412);
//  перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.). Зворушливі, стрибучі та меланхолійні звуки негритянської пісні ніби заколисували дівчаток (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 341).