СТРИБОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., розм. Підсил. до стрибнути. Собака на прив’язі — як не розірветься! То кинеться в один бік, то стрибоне вперед, аж вірьовка тріщить (Панас Мирний, III, 1954, 41); Становий розгорівся, стрибонув через два камені, поскобзнувся [посковзнувся] й шубовснув ногою в воду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Вовк теж стрибонув тоді слідом за ним, клацнув зубами, відчикрижив у Миколи шмат підошви валянка (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 42).
СТРИБОНУТИ
Тлумачення слова