СТРИБА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до стрибати 1, 3. На хвилину закляк [Іван], дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386).
2. у знач. прикм. Який стрибає (у 1 знач.). Ходила вона маленькими швидкими кроками і через те робила враження маленької стрибаючої синички (Олекса Десняк, Опов., 1951, 110);
// Який пересувається стрибаючи (про машини та механізми). Ведуться розробки крокуючих, бігаючих, стрибаючих та повзаючих машин (Наука і життя, 1, 1969, 14).