СТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до струсити 1—3, 6. Стіжок поповза посунувся, не лишивши на стерні жодної зернини, струшеної при натяганні його на тягалку [пристрій для перетягування чого-небудь] (Іван Ле, Право.., 1957, 23); Осінь… Шкільний сад. Нас, учнів, пускають туди разом із осінніми вітрами, коли вже струшена бувала там уся садовина (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 40); * У порівняннях. Холодні думки, наче струшений іній, огорнули дівчину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 486).
СТРУШЕНИЙ
Тлумачення слова