СТРУ́П’Я, я, сер. Збірн. до струп. На підводах заворушились обідрані, тремтячі кім’яхи тіл. Більшість із них були в самій білизні. Вона, як пластир, облипала їх укриті струп’ям, гострі, випнуті маслаки (Іван Микитенко, II, 1957, 562); * У порівняннях. Панські економії вкрили Україну, мов погане струп’я, а бідному селянинові немає де й ногою ступити (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 30).
СТРУП’Я
Тлумачення слова